Директор Європейської Бізнес Асоціації Анна Дерев'янко за 17 років роботи в цій організації змогла зробити її однією з найвпливовіших асоціацій іноземного бізнесу в Україні. Під її керівництвом Асоціація відкрила п'ять регіональних відділень і зараз налічує більше 900 компаній.

Людину, яка знала б про особливості українського бізнесу більше, ніж вона, знайти складно.

В інтерв'ю сайту "24" Анна Дерев'янко розповіла, як вивести свою організацію в лідери і утримати її на цій позиції, якими якостями відрізняються успішні бізнесмени і що змінилося для бізнесу в Україні з початку тисячоліття.

 

Ви, як людина, яка знає, що таке бізнес, вважаєте себе успішною?

Так. Але багато що залежить від того, що вкладаєш в слово успіх. Це суб'єктивний показник. Для мене головне навіть не стільки бути успішною, скільки бути щасливою.

Робота для Вас – це щастя?

Це – величезна частина життя, від якої я отримую задоволення. Отримую задоволення від спілкування з людьми, від зустрічей, від того, що виходить щось змінити в країні. Причому виходить – спільно. У нас серйозна і професійна команда. Отримую задоволення від спілкування з колегами, з представниками бізнесу, з представниками уряду.

Мені здається, те, чим займається Асоціація – це дивовижна річ. Чим більше таких структур буде в Україні, тим краще буде для країни. Але те, що я отримую задоволення від роботи – це точно.

 

Ви за час кар'єри виконали титанічні обсяги роботи. Якими досягненнями пишаєтеся найбільше?

Тим, що змінилося ставлення бізнесу до влади і влади до бізнесу. Це якщо в цілому.

У Європейській Бізнес Асоціації я працюю з 2000 року. Часом здається: мало що змінюється, порядок денний весь цей час залишається плюс-мінус однаковим. Корупція як була проблемою в 2000-му році, так і зараз нею залишається. Зарегульованість була і залишається. Іноді здається, що ККД нашої роботи не такий вже високий. Потім згадуєш, з чого починали, і бачиш величезну різницю в порівнянні з 2017 роком.

В чому різниця?

У 2000 році, коли хоч одне міністерство відповідало на наше запрошення на зустріч – це було велике щастя! Поступово ми збудували свій авторитет і репутацію. Довели, що можемо робити слушні пропозиції та надавати для їхнього впровадження логічні аргументи, вибудувалась нормальна співпраця. Зараз вже бізнес має більше можливостей донести свою точку зору до тих людей, які приймають рішення в нашій країні. Це потенційно дає більше можливостей впливати на ситуацію.

Просто критикувати ситуацію, ми як організація, собі не дозволяємо. Легко сказати, що все погано і нічого не виходить. Дати пропозиції щодо того, як зробити краще – набагато складніше. Тому ми пропонуємо бізнесу виступати зі своїми ідеями, і часто виходить давати якісь пропозиції, які просувають вперед. Використовуючи цю позицію, ми рухаємося вперед і намагаємося проводити наш діалог з представниками влади максимально позбавленим емоцій.

 

Виходить?

Це складно, але виходить. Іноді емоції охоплюють тих людей, які кожен день займаються бізнесом, їм хочеться бачити більше змін в державі. Але ми в цьому процесі виступаємо медіаторами і допомагаємо сторонам знайти спільну мову.

Успішно?

Ми нашу ефективність почали оцінювати кілька років тому. Аналізуємо кількість ініціатив, з якими виступили, дивимося, які з них успішні, скільки з них прийнято. Ось за минулий рік ми запропонували для уряду близько 400 ініціатив. Не просто листи, а структуровані проблеми. Більше 50% успішності за минулий рік були за рішенням цих проблем. Тому якщо бізнес наполегливо займається тим, що просуває свої пропозиції, то успіх можливий. На все потрібен час. У нашому бізнесі – в лобізмі – результат приходить не за рік і не за два. Ми – NGO, ми отримуємо кошти тільки за рахунок членських внесків. У нас немає ні грантів, ні допомоги від держави. Але ми ростемо. Ми починали в 2000 році з двох людей. Зараз у нас в штаті працює 85 людей, всі офіційно працевлаштовані, ми платимо податки з усіх офіційних зарплат. Так що виходить, що можливо стати лідером та утримати цю позицію.

Головне бажання?

Так, бажання команди рухатися і розвиватися. Можливості для цього в нашій державі є.

 

Ви за 17 років роботи поспілкувалися з величезною кількістю абсолютно різних людей. Які основні характеристики успішного бізнесмена в Україні?

Це повинен бути ентузіаст-оптиміст. Цілеспрямований і наполегливий. Безумовно, розумна людина, яка прагне до розвитку, готова інноваційно мислити і змінюватися. Явно не буркотун. Це ключове. Чесність – вже суб'єктивна характеристика. Хоча, як правило, такі люди більш чесні.

Які особисто у Вас, як в успішного бізнесмена, є ще характеристики, крім тих, які Ви перерахували?

Мені складно себе охарактеризувати. Це в оточення треба питати. Я намагаюся дати можливість розвиватися всім людям, які працюють в нашій компанії. Свобода себе реалізовувати і досягати успіху повинна бути. Тому що якщо обмежуєш своїх співробітників, то апріорі не даєш своїй організації рости. Якби я була зациклена тільки на собі, то і людям було б не так цікаво працювати, і мені було б нецікаво.

 

Чого не вистачає українським бізнесменам, за Вашими спостереженнями?

У порівнянні з іншими – не завжди вистачає культури. Не про всіх говорю. Нашим людям треба більше віри в себе. Часто в Україні це вбивається. В себе потрібно вірити! Сильно! Терпіння не завжди вистачає. Декому не вистачає розуміння того, що не завжди все можна отримати зразу, тому потрібно налаштовуватися на гру "в довгу". Декому не потрібно опошляти все навколо і всіх критикувати, намагатися шукати якийсь позитив.

Вас можна назвати першопрохідцем на ринку?

На нашому ринку – так. На ринку NGO такого роду організацій об'єктивно мало. Ми – найбільша компанія для іноземного бізнесу. Схожа організація – Американська торгова палата. Вони нам поступаються в розмірах, але своїм компаніям вони також надають хороший сервіс. Ось з ними ми першопрохідці. Ми встановлюємо правила роботи для себе на основі отриманого досвіду успішних організацій інших країн. За нами вже підтягуються інші.

Коли ми тільки починали, нам було б набагато легше, якби хтось допоміг, взяв на себе наші запитання і їх пролобіював. Але ми не йшли цією дорогою. Ми намагалися прокласти свою стежку, вибудувати той формат роботи, який зробить нас успішними, формували для себе певні цінності. В підсумку це виявилося правильною моделлю. Ми сформували себе і стали серйозною структурою.

 

Коли Ви говорите про Асоціацію, у Вас очі горять неймовірно. Коли робота настільки захоплює, вона не може не змінювати. Що вона змінила в Вас?

Вона зробила мене іншою. Розкрила мій творчий потенціал, навчила спілкуванню з людьми, навчила розуміти, що в житті все можливо, навчила публічних виступів. Навчила не боятися спілкування з людьми. Люди бувають різними. Багатогранність нашої роботи дозволяє це бачити. Ця робота навчила мене вчитися чомусь на кожній зустрічі. З будь-якого спілкування можна винести для себе щось цінне.

Ось я слухаю, і здається, що Ваша формула успіху – це хотіти, робити щось, щоб досягти бажаного, і не заважати тим, хто працює разом з тобою?

Так. Бажання має величезне значення. Якщо воно є – можна багато чому навчитися і багато чого зробити. Якщо немає бажання – тоді проблема.

Коли ми починали, у мене не було іншого вибору, окрім як ставати кращою. Спочатку, коли я взялася за цю справу, завдання було зробити Європейську Бізнес Асоціацію лідером.

 

Чому Ви взагалі за нього взялися?

Обставини. Я працювала в будівельній компанії, була фіндиректором, вирішила знайти щось інше. Знайшла за оголошенням цю структуру, прийшла. У 2000 році нас було двоє – директор і я. Коли я прийшла, то зрозуміла, що це настільки інше щось в порівнянні з бізнесом! Юрій Петрусь, другий директор нашої Асоціації, мені показав, що таке суспільні відносини. Він розкрутив організацію і запустив той маховик, який завжди дуже складно розкручується. Коли він повернувся в бізнес, виникло питання, хто буде далі керувати Асоціацією. Прийшла інша людина на роль директора, але вона не дуже впоралася. Вийшло так, що директором стала я. Не хотілося розгубити ті роки, які Юрій Петрусь інвестував в розкрутку цієї структури, і ті зусилля, які я раніше докладала. Не хотілося загубити всю цю справу.

Тоді Асоціація була об'єктивно нестійка. Була певна невідомість, чи зможе організація утриматися на плаву. Мені здавалося, що варто спробувати. Разом з хлопцями почали розвивати цей процес. Потім прийшли нові люди, ми почали рости. Ми всі разом кожен день намагалися ставати краще. Завдяки цьому, як мені здається, ми прийшли до того, що зараз є. У нас у всіх було бажання покращуватись, вчитися чомусь новому кожен день, щось нове пропонувати нашим клієнтам. Тому що стати лідером – це одне. Утримувати лідерство – це ще складніше.

Що потрібно, щоб його утримати?

Розвиватися. Бути інноваційним. Це як їзда на велосипеді - якщо ти перестаєш крутити педалі, то просто падаєш, і тебе переганяють інші. Це стосується і бізнесу, і сфери NGO. Ти намагаєшся щось поліпшити, дивишся, хто що зробив краще і аналізуєш, думаєш, що ще нове можеш привнести в свою роботу. Це перманентний процес. Він багато в чому залежить від того, які у тебе партнери-конкуренти. Якщо вони працюють повільніше, то, відповідно, процес розвитку йде не так швидко. Якщо вони спритні – то вони і тебе стимулюють бути спритним і поворотким.

Ви сьогоднішня взяли б на роботу себе-початківця?

Так. Тому що у мене очі горіли.

Складно говорити тільки про Вас, тому що Вас складно відокремити від цієї роботи....

Це правда.

Ви відпочиваєте взагалі?

Намагаюся, звичайно.

Зараз намагаюся більше, тому що треба, щоб все було в балансі. Тим більше, зараз, коли з'явилася маленька дитина, намагаємося більше часу приділяти їй. У нас великий розрив вийшов між дітьми – старшому хлопчику 20 років, молодшому ось рік виповнився, і їм потрібно приділяти час. Тому зараз вже більше хочеться отримувати задоволення від сімейного життя.

 

Тобто, ми повертаємося до того, з чого починали: Ви – успішна людина, тому що у Вас все збалансовано?

Намагаюся балансувати. В успішних людей повинно бути все добре і в особистому житті, і в професійному.

Важливо не заважати собі отримувати задоволення від усього. Особливо – від простих речей. Дме вітер – це задоволення, світить сонце – чудово, йде дощ – дуже добре! До 30 років я практично не помічала, наскільки прекрасні ось такі звичайні речі і не вміла ними насолоджуватися. Уміння отримувати задоволення від життя приходить з віком.