Карпенко: Будував індустрію тату не так, як у Європі. Хотілося позитиву
10:00, 21 квітня 1329

"Слідуй інстинктам, рефлексуй обставинам" – гасло одного з найуспішніх українських татуювальників Віктора Карпенка (Boss). Саме воно привело його до того, що художній талант він не просто реалізував у тату-бізнесі, а й став тією людиною, яка створила культуру татуювань в Україні.

В інтерв’ю сайту "24" засновник студії "Планета Тату", творець фестивалю Tattoo Collection, творець і голова Української асоціації тату та пірсингу Віктор Карпенко розповів про те, як потрібно ламати стереотипи під час творення власного бізнесу, що потрібно брати за основу і чому творчість і бізнес – подібні речі.

Карпенко: Будував індустрію тату не так, як у Європі. Хотілося позитиву - фото 48

 

Ви – людина, яка в Україні татуювання з рівня армійських і тюремних наколок звела у ранг мистецтва. Як так вийшло?

Життя так склалося. Я людина творча. Як будь-якій творчій людині, мені хочеться створювати щось нове. Я по життю першопроходець. У мене навіть є татуювання відповідне – дві ластівки, символ піонерів.

Чому саме татуювання?

Служив в армії художником, робив армійські "партачки" дембельські, був таким кольщиком. Туш, перероблена бритва "Супутник", наточена струна гітарна – і кололи всім підряд. Але ніколи не міг подумати, що буду займатися татуюванням професійно.

У 1999 році потрапив до Ізраїлю, побачив там перше кольорове татуювання. Стало цікаво, пішов у салон, вивчився, став майстром, почав працювати. Студія називалася "Дракон". Потім зробив студію в Москві, на Арбаті, першу в місті, називалася "Планета Дракон". Але я ніде не міг прижитися, бо, як казала моя бабуся, "вдома і камінець рідний".

Повернулися додому?

Повернувся. Приїхав до Києва. Тут не було жодної студії. У підсумку, першою київською студією стала "Планета тату". "Студія" – це була гучна назва. У ній сидів один я в невеликому кабінетику. Ось це був і весь бізнес.

Карпенко: Будував індустрію тату не так, як у Європі. Хотілося позитиву - фото 40

 

"Планета тату" починалася саме як бізнес чи це бажання робити щось нове в татуюванні?

Бізнес тату для мене не перший. Був ще бізнес 90-х: ресторани, бари. Але він завалився, там була основа неправильна. Почали новий бізнес. Мені завжди хотілося творити. Хотілося ще за це отримувати якісь гроші. Добре, коли займаєшся улюбленою справою, і тобі ще за це платять хороші гроші. Перепробував різні варіанти. Писав маслом на полотні. Не пішло. У якийсь момент зрозумів, що татуювання коштує нормальних грошей, достатніх, щоб сім'я ні в чому не мала потреби.

Я не мріяв стати татуювальником. У будь-який момент життя я міг повернути в іншому творчому напрямі. Ось у мене футболка "Життя без творчості – смерть". Якщо в мене забрати цю творчість, мабуть, помру.

Карпенко: Будував індустрію тату не так, як у Європі. Хотілося позитиву - фото 42

 

По суті, Ви побудували ринок в Україні?

Так. Це від самого початку було моїм планом.

Чому?

Коли я їздив працювати в Європу, багато катався по студіях, міг, скажімо так, заглянути в майбутнє, побачити, що чекає Україну через 10 років. Зрозуміло було, що хвиля популярності татуювань накриє нашу країну. Я дивився, що є там і розумів, що буду будувати у нас трішки інше, направлю рух в інше русло. Практика цієї всієї тусовки, її культура в Європі інша – там все похмуро.

За стилем чи за організацією?

За всім. Мені хотілося більше позитиву. Щоб фестиваль тату в Україні був сімейним святом. Хотілося зробити його світлим і позитивним. Всі ці європейські практики, коли люди висять на гаках, всюди перевернуті хрести, сатаністська тематика, демонічні костюмовані покази на європейських фестивалях – це все викинули. Я людина віруюча і не хотів це демонщину в Україну нести.

Взяв тільки найпозитивніше, що на європейських фестивалях було, одягнув в обгортку свого бачення – і сьогодні цей продукт вже в Україні. Наш фестиваль дуже відрізняється від всіх. Ми зробили свій новий напрямок.

Коли татуювання – прикраса?

Справа не в прикрасах. Татуювання – це більше самовираження.

У нашому пострадянському просторі татуювання асоціювалася з армійською "нашивкою" і зеківською тюремною "партачкою". Мені хотілося показати, що татуювання – це художній твір. Що є велика різниця між татуюванням армійським чи тюремним і художнім твором.

Важко було "ламати" це сприйняття, і показувати, що тату – це мистецтво?

Важко. Але вийшло. Ще років десять тому, якби я в такому вигляді вийшов на вулицю – люди оберталися б. Зараз на мене ніхто не звертає уваги. Я себе відчуваю вже звичайним – молодь по вуха замальовується.

Карпенко: Будував індустрію тату не так, як у Європі. Хотілося позитиву - фото 41

 

Тяжко було вибудовувати роботу з нуля?

Це було не будівництво, а пробивання великої бетонної стінки нашого совдепівського мислення маленьким молоточком. Асоціативне мислення у людей: татуювання – значить, сидів у в'язниці, злодій. Тату завжди пов'язувалося з криміналом. Треба було розбити ці стереотипи.

У Вас це вийшло. У чому рецепт?

У комплексі. Ми рухалися крок за кроком: журнал, асоціація, фестиваль "Tattoo collection", різні заходи. Потихеньку сіяли ці зернятка, і все, що сіялось 10 років тому – сьогодні дало свої плоди.

Ми випускали журнал "Планета тату", робили заходи різні, намагалися брати участь в різних шоу про татуювання, несли культуру художнього татуювання в маси, щоб це стало модним.

Карпенко: Будував індустрію тату не так, як у Європі. Хотілося позитиву - фото 50

 

Хотілося показати, що майстри тату – це художники, а не партачники чи кольщики, як звикли їх називати. Майстер тату – це нормальна спеціальність. У деяких країнах Європи це вже підняли в ранг мистецтва. Якщо ми подивимося сьогодні на художні роботи, які носять на собі люди, так це – вже картини: насиченість фарб, пігментів. Тату-індустрія великими кроками рухається вперед. Якщо раніше 7 видів кольору було, зараз – 127. Технології розвиваються. Роботи стають все якісніші і якісніші. І це добре.

Де майстри кращі – у нас чи в Європі?

У нас народ більш творчий. Це якось в нашій ДНК закладено. Ми різнобічно розвинені і в творчості теж мислимо і бачимо не вузько. Українські майстри тату дуже затребувані у всьому світі.

Зараз до нас на фестиваль заходить багато спонсорів, особливо американських брендів. Такого ще не було. У нас призовий фонд – 40 тисяч. Тому що наші майстри вже доїхали до Америки і там показали дуже хороші результати. Багато брендів під них випускають своє обладнання – сети фарб або машинки, каталоги. Багато наших українських майстрів працюють по всій Європі і затребувані дуже сильно.

Чому?

Багато наших майстрів працюють в реалізмі. Це – вищий пілотаж у творчості. На Заході роботи плоскіші: традішнл, трайбл, все, що легко робиться. В Америці студій – як у нас булочних. Тату продається як хліб, в кожному кварталі, і справжніх художників-татуювальників, які в реалізмі малюють, у них практично немає.

Карпенко: Будував індустрію тату не так, як у Європі. Хотілося позитиву - фото 44

 

Ви як майстер колись відмовляли клієнта робити татуювання?

Не раз. По-перше, татуювання – не змивається. Воно робиться назавжди. Потрібно подумати, перш ніж її зробити. Молоді люди роблять, коли захотілося або якщо у когось побачив щось.

Часто молодих людей доводилося відмовляти, тому що розумів, що пройде рік-два і людині це татуювання буде не потрібна. Після 30 років людина приходить осмислено, вона виносила цю ідею не рік і не два і робить саме те, що їй потрібно. Молоді часто спочатку тикають пальцем в першу-ліпшу картинку в каталозі, а потім приходять і виводять, або роблять кавери – старе татуювання перекривають новим.

Зараз в Україні багато салонів, які можуть зрівнятися з Вашим, які з них Ви розцінюєте як конкурентів?

"Планета тату" – це бренд, у нас престижно працювати. Є багато інших салонів, де працюють майстри з іменем. Не можу їх вважати конкурентами.

Але я за здорову конкуренцію. Ми не конкуруємо, щоб шкодити один одному.

Разом працюєте на розвиток культури?

Намагаємося принаймні. Вони намагаються разом з нами. І ми на цьому паровозику разом їдемо. Хто не хоче – займайтеся своїми планами.

Карпенко: Будував індустрію тату не так, як у Європі. Хотілося позитиву - фото 45

 

Що потрібно знати людині, щоб стати хорошим майстром?

Колоти, колоти, колоти. Працювати і працювати. Досвід потрібен. Потрібні знання, але потрібен і великий досвід. Робота зі шкірою специфічна, до кожного індивідуальний підхід. Майстер без досвіду – підмайстер.

Що Вам особисто дала ця робота?

Багато чого. Я розвивався як майстер, досяг певного рівня, маю на увазі мої регалії татуювальника. Вона дала багато цікавих знайомств і спілкування. У мене в Києві багато знайомих, яких я навіть не пам'ятаю. Є така "хвороба татуювальника" – розмовляєш з людиною на вулиці, не пам'ятаєш її. Потім вона показує татуювання, яке ти робив, і відразу згадуєш як її звуть, про що ви розмовляли. Тому що коли робиш татуювання, ти на ньому зосереджений, 5 годин сидиш і дивишся на малюнок, розмовляючи з клієнтом. Так що картинка в підсвідомості залишається, а обличчя – ні.

Карпенко: Будував індустрію тату не так, як у Європі. Хотілося позитиву - фото 49

 

Які ще є бонуси роботи татуювальників?

Є можливість регулювати графік роботи, ти не зобов'язаний приходити щодня на роботу о 8:00. Ти вільний, твориш, спілкуєшся з нормальними людьми, у тебе з'являються нові знайомства, часто клієнти стають твоїми друзями.

Є можливість подорожувати по всьому світу. Тисячі студій в різних країнах запрошують до себе попрацювати. Ти можеш взяти свою сім'ю, поїхати, наприклад, в Барселону. Попрацювати тиждень. Заробити грошей. Потім – ще тиждень відпочити. Виходить, що ти відпочив, завів нові знайомства, подивився, як там хлопці працюють, заробив грошей.

З фізичної точки зору татуювання – на все життя. А зі смислової точки зору татуювання на життя людини впливає?

Так. Татуювання може змінити життя людини. Я в це вірю. Татуювання – це знак.

Карпенко: Будував індустрію тату не так, як у Європі. Хотілося позитиву - фото 43

 

Що потрібно робити, щоб домогтися успіху у своїй справі?

Бізнесмени живуть за планом, планують бізнес, життя. Я завжди кажу, що потрібно планувати неможливе. Це буде стимулювати щоранку вставати і робити, робити, робити. Неможливе – тільки сьогодні неможливо. Завтра воно стане можливим. І так – крок за кроком, сходинка за сходинкою береш нові висоти.

На кожній сходинці, на кожному етапі – свій гарт. Як у дамаської сталі. На кожному етапі потрібно вміти отримувати задоволення, радіти цьому періоду. Твій стан сьогодні – це все, що ти маєш. Класно, тішся, живи. Але рухайся вперед, не озираючись назад, відпусти старе.

На тій сходинці, де Ви перебуваєте зараз, вважаєте себе успішною людиною?

Звичайно.

Що найважливіше для успішного бізнесмена?

Якщо розставляти пріоритети, то на першому місці – сім'я. Друге – самовіддача бізнесу. Третє – індивідуальний підхід до кожної людини, який у тебе працює. Четверте – твоя творча складова всього.

Чому сім'я перша? Для будь-якого бізнесмена дуже важливо, щоб був тил, те місце, фортеця, куди приїдеш після роботи і будеш заряджати свої батарейки. Якщо такого місця у бізнесмена немає – він згорить.

Карпенко: Будував індустрію тату не так, як у Європі. Хотілося позитиву - фото 47

 

У мене був такий момент, коли почалася чорна смуга. "Наїзд" податкової, якісь перевірки, це все в один тиждень. Якісь проблеми з банками. Проблеми зі здоров'ям. Просто не знав, за що хапатися. Ось в один день приїжджаю додому, ставлю машину в гараж, вмикаю світло – і тут лампочка вибухнула. Ось така невезуха у всьому. Потім заходжу додому – мій маленький син починає дертися по мені, залазить на шию. Ось в цей момент ти розумієш, заради чого живеш. Це місце, де тебе люблять. Фортеця, де ти заряджаєшся. Син по мені лазить, а я заспокоююся. Вранці прокинувся бадьорий, заряджений. Зрозумів, що все добре, і побіг далі в бій.

Виходить, хочеш навчитися підніматися в бізнесі – зроби собі тил?

Так. У бізнесі все одно на перше місце виходить твоя сім'я. Кожному бізнесменові раджу звернути на це увагу.

У 90-х, коли у нас ресторанний бізнес був, у мене сімейні цінності були десь далеко. На першому місці був бізнес, мої друзі. У якийсь момент я втратив все, друзі виявилися не друзі. Коли нічого не стало – всі відвернулися, тільки сім'я підтримала в той важкий період. Втративши бізнес, можна піднятися і побудувати новий. Але якщо немає цього місця, цієї "розетки" для підзарядки, можна будь-коли відновитися і нічого нового не почати.

Карпенко: Будував індустрію тату не так, як у Європі. Хотілося позитиву - фото 46

 

Можете сформулювати одним реченням формулу вашого успіху?

Слідуй інстинктам, рефлексуй обставинам.

Розшифрую. Іди за інстинктом – це значить розвивай свою сильну сторону. Не треба дивитися, що у кого відбувається. Тобі від природи дана сильна сторона – розвивай її, слідуючи своїм інстинктам. Рефлексуй обставинам означає, що інстинкти потрібно підлаштовувати. Ось я повернув свою сильну сторону – творче начало – в русло тату.

задати питання

Зацікавила історія успіху? Не баріться – запитайте спікера про те, що вас найбільше зацікавило в його історії.

Поставте своє запитання головному герою тижня, і, можливо, саме ви отримаєте в нагоду можливість поспілкуватися з ним за ланчем у столичному ресторані.